Виховна проблема

ВИХОВНА ПРОБЛЕМА Виховання особистості духовно-багатої і духовно-стійкої, як запорука підготовки дитини до самостійного життя

    Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення.

     Ще В. А. Сухомлинский говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, учити «умінню відчувати людину». Сухомлинский вважав, що «непорушна основа духовно-морального переконання закладається в дитинстві і раннім отроцтві, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності духовного змісту того, що він бачить, робить, спостерігає».

    Суспільне життя переконує, що без культивування таких моральних цінностей як добро, людяність, відповідальність, почуття власної гідності, творча ініціатива, підприємливість, толерантність навряд чи можна розраховувати на поліпшення ситуації в нашій країні. Ці моральні феномени в період переходу до ринку, який ще не став цивілізованим, виконують функцію гармонізації особистих і суспільних інтересів.      На жаль, незважаючи на велике значення морально-духовних цінностей в житті людей, вони ще не зайняли належного місця в системі цінностей підростаючого покоління.

     Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи такі як проектна технологія, технологія творчого колективного виховання, мозковий штурм, рольові ігри, круглий стіл.

  В процесі моєї роботи виробився певний стиль відносин з дітьми:

· Не забороняти, а направляти;

· Не керувати, а співкерувати;

· Не примушувати, а переконувати;

· Не командувати, а організовувати;

· Не обмежувати, а надавати свободу вибору.

  Будучи класним керівником вже 14 років, я вважаю, що метою виховного процесу є виховання вільної, талановитої, фізично здорової особистості, збагаченої науковими знаннями, готової до творчої трудової діяльності, яка досягається через формування в учнів морального ставлення до оточуючих людей і усвідомлення цінності людського життя, через формування культури інтелектуального розвитку і вдосконалення учнів, а також культури збереження власного здоров'я.

    Для вивчення результатів виховного впливу використовую наступні методики: моніторинг, діагностика, анкетування.

     Проводячи анкетування учнів («Діагностика характеру», «Труднощі взаєморозуміння» та ін), а також діагностику моральної вихованості, виявляю здібності дітей, їх позитивні та негативні риси характеру для подальшого коригування.

     Прагну створити умови для розвитку у дітей творчої ініціативи, громадянської позиції, відповідальності та всіх якостей, які затребувані суспільством.

Намагаюся домогтися найкращого результату і граничної ефективності будь-якого виховного процесу. Результатом моєї роботи є: цікаві загальношкільні заходи ( «Україна -єдина країна»); тематичні класні години та бесіди («Як використати свої права »,« Екологія слова,« Життя без шкідливих звичок »та ін); батьківські збори ( «Заохочення і покарання дітей в сім'ї »та ін )

Для формування в учнів духовно-моральних цінностей організую для дітей пізнавальні екскурсії, відвідуємо музеї, виставки, а також зустрічаємося з цікавими людьми.

Також підтримую тісний контакт з батьками своїх учнів, організую педагогічні консультації

   Формуванню високої духовності сприяють:

- екскурсії, активна робота по вивченню пам'ятників історії, культури і архітектури;

- створення і підтримка сімейних родинних традицій;

- використання традицій обрядів українського народу;

- відвідування концертів , виставок, 

     Ефективний вплив на формування духовного світу особистості залежить від добору різних оптимальних форм і методів роботи вихователя. Я вважаю, що саме класний керівник здатний показати учневі та його батькам, що вони є в житті один одного, так як більша частина про це забуває. Намагаюся створити умови для реального самостійного дозволу зростаючим людиною його особистих проблем, розуміння себе та інших, особистісного і професійного самовизначення.

Головні складові елементи професійної моралі, якою повинен володіти справжній педагог.

· Повага до вихованців.

· Педагогічний оптимізм.

· Чітке розуміння душевного стану дитини.

· Прагнення підняти авторитет кожного учня.

· Виявлення інтересу до справ кожного учня.

· Щирі та природні почуття.

    Хочеться закінчити словами Гете: «Вчаться у тих, кого люблять». Щоб змінювати інших їх треба любити. Наш вплив на інших прямо пропорційно нашому до них відношенню. Саме рівень духовно-морального розвитку визначає здатність особистості діяти розумно й відповідально, стримувати прояви нижчої природи, які призводять до руйнування людських стосунків, здоров’я і навіть життя